Untitled

як шкода, що розум сьогодні не в моді
як шкода, що в моді лайливі слова
та крикнути гучно, і виразно “Годі!”
нездатна й твереза в думках голова.

як шкода, що чай сплюндровують цукром
як шкода, що голос в народу німий
він сам себе кинув в пекельні муки
та вибратись з цього не здатен. - дурний.

а час завжди вправно вимальовує зморшки
і плоть, що колись була молода,
забруднена смогом, лягає під дошку
і що тут поробиш, таке в нас життя.

як шкода, що розум сьогодні не в моді
як шкода, що в моді лиш гріх і сміття
брудні алкотрешери, спам всіх народів
суміш “проффесорів”, пафос буття.

як шкода, що мало свідомих на світі,
панують лиш гроші і силікон
як шкода, що діти ходять в лахмітті,
в той час, як ви зводите свій Вавилон.

А пам’ятаєш, як ти вчив мене як жити?
А я кричала, тупала ногами.
Тепер навчився сам за тим тужити,
За тим, що все ж було між нами.

Не знаю, що у цьому так мене дратує:
Чи те, що якось все минулось раптом,
Чи може те, що щось в тобі вирує.
Який безглуздий і підступний фатум.

Позаяк, мене це більше не цікавить.
Не можна жити вічно у чеканні.
Не можна ж бо любити те, що ранить.
Пора зробити вийняток в бажанні.

Давай ми зробимо по кроку в різнобіччя?
Забудемо і добре, і погане – все.
Розійдемось по різних руслах річки,
Бо цю любов з руїн ніщо не піднесе.

puert0ricansbitches:

Omg♥
collegehumor:
hahahhahaha)

collegehumor:

hahahhahaha)

I and my friends

I and my friends

At last I’m here